пʼятниця, 2 червня 2017 р.

До дня захисту дітей

   На Дніпропетровщині мешкають тисячі переселенців. Серед них багато родин із дітьми. До дня захисту дітей наша знімальна група побувала в одній із багатодітних родин, яка гідно переносить усі труднощі тимчасово переміщених осіб. При чому не втрачають оптимізму та сподіваються повернутися на рідну землю.
   Олексій із Донецька – у доброму настрої. Живе у родині і має можливість займатися улюбленими справами. Так було не завжди. У сім’ю  Казакових хлопця забрали з інтернату ще до війни, в 2011 році. Олексій говорить – скучив за Донецьком, за будинком, який встиг полюбити, та за  своїми речами, які залишилися там.
   У мами Олексія - Наталії Казакової всього п’ятеро дітей. Троє з них – прийомні. Живуть разом із родиною старшої доньки, а це ще  двоє онуків.
   За словами пані Наталі, у 14 році, один із молодших синів серйозно травмував око. Довелося їхати з дитиною до лікарні, трапилося це як раз у період штурму аеропорту. Те, що  відбувалося у лікарні – вразило жінку та налякало дитину. Попросила виписати їх із сином якнайшвидше.
   Жінка вирішила, що треба хоча б на деякий час виїхати з рідного міста. Поїхали до Львова на пару тижнів – але вимушені були залишитися на рік. Влітку 15 року родина переїхала до Дніпра.  Житло міняли вже тричі. Найважче переїзди сприймали прийомні діти.
   Будинок, в якому мешкає родина зараз – порожнів 8 років. Господар – громадянин Сполучених Штатів не одразу погодився надати родині власний будинок для проживання. Та коли дізнався, що жінка має прийомних дітей і  мріє забрати ще кількох  з інтернату –  надіслав необхідні дозвільнІ документи. Родина може користуватися будинком за потребою протягом 10 років.
   Жінка, за фахом учитель історії з 25 річним стажем, але береться за будь-яку роботу, працюють старший син,  зять. Але й цього ледве вистачає. Живуть дуже економно, бо самотужки ремонтують старий дім. Справа просувається повільно, але родина примудряється допомагати житлом й іншим дітям із зони АТО, які приїжджають із батьками до Дніпра складати іспити аби отримати українські документи.
   Кожний із дітей пані Наталії, зазнав лиха від війни. Старший  - Дмитро, офіційно вищої освіти не має. Хоча навчався в Луганському виші 5 років. Завершити навчання завадила війна.   Дмитро захоплюється велоспортом. Бере участь у змаганнях, та отримує за спортивні успіхи нагороди.  Юнак серйозно займається крос-кантрі, шосейним велоспортом. Не пасуть задніх і рідні – також здобувають нагороди та спортивними досягненнями пишаються.
   В родині кожний має свій велосипед, тільки один із них - новенький. Подарували на День захисту дітей у Львові. Такому подарунку були дуже раді. Та все ж таки у всіх дітей найбільше бажання – повернутися в Донецьк, до великого та затишного рідного дому. Мріють про це і дорослі.