середа, 22 березня 2017 р.

Переселенці без житла

   Майже рік тому до Дніпра переїхала родина переселенців: жінка з інвалідністю другої групи та чоловік із хворим серцем. Увесь цей час непрацездатна сім’я намагається випросити у місцевої влади хоч якесь житло – та все марно. Родині пообіцяли виділити місце у гуртожитку для внутрішньо-переміщених осіб, що було збудовано на гроші Європейського Союзу. Чому ж процес заселення гальмується місяцями?
   Подружжя переселенців майже рік тому переїхало з Донецької області до Дніпра. Розповідають, до останнього не хотіли покидати своєї домівки, та жити під обстрілами  - вже не було жодних сил. Після переїзду одразу виникло питання - де жити? Винаймати помешкання подружжю не по кишені. Обидва непрацездатні: у дружини інвалідність другої групу, у чоловіка хворе серце. За рік подружжя вже встигло змінити декілька помешкань. Тільки-но переїхавши вони винайняли напіврозбитий будинок, та на його оренду вистачило грошей лише на півроку. Коли ж родина залишилась під загрозою опинитись на вулиці, їх прихистив роботодавець чоловіка. Тож нині родина мешкає у невеличкому приміщені на околиці Дніпра. Тут немає жодних зручностей, з вікон дме холодне повітря та  відсутнє водопостачання.
   Майже рік родина ходить по різних інстанціях. Спочатку по допомогу звернулись до районного відділу соцзахисту  - та безрезультатно. Вирішили діяти далі і пішли до міськради. Там, за словами Олени, ще минулого року родину пообіцяли заселити до гуртожитку для вимушено-переміщених осіб.
   Та обіцяного житла родина не отримала. Чотири місяці тому сім’я звернулась по допомогу до редакції Новин 51-го. Ми направили до міськради Дніпра відповідний запит: чому переселенці з інвалідністю залишились без житла? Там нам пояснили: процес заселення внутрішньо-переміщених осіб до гуртожитків гальмує відсутність у цих приміщень технічних паспортів. У міськраді пообіцяли вирішити це питання до кінця січня.
   З того часу, як чиновники обіцяли нам вирішити це питання протягом місяця, минуло вже чотири. Що ж знову заважає заселити людей до гуртожитку? З цим питанням вкотре звертаємось до міськради. Та ось відповісти нам ніхто не поспішає. Наш журналістський запит ігнорують протягом місяця. Потім на нього все ж звертають увагу, але зустріч декілька разів переносять. Врешті-решт міськрада відправляє нас до Житлового сервісу, на балансі якого нині перебувають відповідні  гуртожитки. І тут знову чуємо:
   На питання: коли ж люди нарешті зможуть в’їхати до гуртожитку, директор житлового сервісу лише розводить руками.
   Виходить замкнене коло: міськрада нас відправляє до житлового сервісу, мовляв, нині це питання у їхній компетенції, адже вони перейняли ці гуртожитки собі на баланс. А у житловому сервісі нам відповідають, що цікавитись коли ж нарешті люди зможуть вселитись треба не у них, а у міськради. Тож, гроші, які виділив Європейський Союз на облаштування гуртожитків для переселенців, успішно витратили, а люди житло так і не отримали. І коли отримають – невідомо. Чекаємо на відповідь.