четвер, 1 грудня 2016 р.

Без надії

   Півроку тому до Дніпра переїхала родина переселенців: жінка з інвалідністю другої групи та чоловік з хворим серцем. Протягом шести місяців непрацездатна сім’я намагається випросити у місцевої влади  хоч яке житло – та все марно.
   Подружжя переселенців півроку тому переїхало з Донецької області до Дніпра. Розповідають, до останнього не хотіли покидати своєї домівки, та жити під обстрілами  - вже не було жодних сил.
   Після переїзду одразу виникло питання - де жити? Винаймати помешкання подружжю не по кишені. Обидва непрацездатні: у дружини інвалідність другої групу, у чоловіка хворе серце.   По допомогу вони звернулись до районного відділу соцзахисту – та безрезультатно. Вирішили діяти далі і пішли до міськради.
   Там, за словами жінки, її постійно годували порожніми обіцянками. За півроку, каже, не запропонували жодного варіанту. Нині подружжя вимушено мешкати у невеличкому розваленому будинку на околиці Дніпра. Пояснюють, винайняли те, на що грошей вистачило.   Газового опалення тут немає, тож хворі люди вимушені топити піч. З водою так само проблеми – її треба носити з колодязя. Всі зручності – на вулиці. Як переживуть зиму у цьому будинку Руслан та Олена не знають. Чому місцева влада проігнорувала проблеми переселенців – питання. Адже чиновники запевняли: у модульні містечка та гуртожитки, в першу чергу, заселятимуть людей з обмеженими можливостями.
   З проханням пояснити чому влада не дотримується своїх обіцянок та залишає людей з інвалідністю напризволяще ми звернулись до міськради. Та поспілкуватись з нами ніхто із чиновників не згодився. Всі відповідальні за внутрішньо-переміщених осіб одночасно захворіли – пояснюють у прес-службі. Тому відповідь пообіцяли надати лише в понеділок. Тож нам залишається тільки сподіватись що хтось із хворих чиновників все ж одужає та нарешті зверне увагу на проблеми переселенців.