пʼятниця, 6 травня 2016 р.

Буквально «виживати».

   Життя Олександра перевернулось 14 років тому. Він отримав травму, захищаючи свою сім’ю від нападників, що увірвались у їхній дім у новорічну ніч. Всі ці роки йому доводиться буквально «виживати» у мегаполісі.
Говорить, без допомоги дружини та друзів навіть з дому вийти не може.
   Спуститись сходами з п’ятого поверху – лише перша перепона. Далі постає питання: як виїхати з двору, якщо усюди бордюри та розламаний асфальт? Через поганий стан тротуару чоловіку доводиться виїжджати на проїзну частину. Там, говорить, пересуватись більш-менш зручно, але дуже небезпечно через інтенсивний рух автомобілів. Навіть якщо чоловіку все ж таки вдасться безпечно подолати шлях до магазину чи аптеки, потрапити туди він все одно не зможе.
   Така сама проблема і з громадським транспортом. Нещодавно запустили тролейбус, спеціально обладнаний для людей з обмеженими можливостями. Та треба ще спромогтися заїхати на зупинку.
   Така ситуація, говорить Олександр, для нього звична. Пандусів та спеціальних підйомників у місті майже немає.
   Чиновники з цим повністю згодні. Говорять, місто дійсно не пристосоване для людей з особливими потребами. Та розводять руками: зробити нічого не можуть. На перебудову потрібні чималі кошти.
   Переробити всі будівлі дійсно дуже складно та дорого – погоджуються архітектори. Та ось якщо будувати нові, враховуючи потреби інвалідів, це вийде навіть дешевше.
   Тож активісти закликають будівельні компанії та їхніх клієнтів не бути байдужими, завжди передбачати у плані будівництва зручності для пересування людей з обмеженими можливостями. Адже вони - частина суспільства, лише мають певні потреби, які повинні враховуватись і при будівництві звичайного магазину, так і при зведенні хмарочосу.