середа, 27 квітня 2016 р.

Чорний день в історії.

   30 років тому сталася найбільша ядерна техногенна катастрофа в світі. В ніч з 25го на 26е квітня 1986 року мирний атом Чорнобильської АЕС перетворився на пекельний вогонь.
В  роковини трагедії дні пам’яті провели по всій Україні. Не лишився осторонь і Дніпропетровськ.
   Напередодні річниці трагедії в Дніпропетровську пройшла традиційна акція «запали свічку». Біля пам’ятника «Дзвони Чорнобиля» зібралося близько пів сотні містян. Серед них ліквідатори, очевидці трагедії та їхні друзі. З дня аварії минуло тридцять років та люди й досі згадують ті події. Пані Ліна виїхала з Прип’яті наступного дня після вибуху четвертого реактора. Жінка говорить, покинути домівку було складно.
   Пам’ятні заходи продовжили панахидою за загиблими чорнобильцями. Її провели у храмі Святого Іоанна Хрестителя. Черговий раз вшанувати честь героїв зібралось чимало городян. Серед них і Володимир Олександрович. Чоловік і сам брав участь у ліквідації аварії. Згадує, більшість його товаришів загинули від сильного ураження радіацією.
   Аби люди не забували про героїв, що подарували їм шанс на життя, у центрі Дніпропетровська влаштували інсталяцію, яку складають фотографії ста загиблих ліквідаторів.
Пам'ять  загиблих героїв вшанували також урочистим покладанням квітів. Біля  меморіалу «Дзвони Чорнобиля» вдень зібралося декілька сотень містян. Серед них ліквідатори аварії, представники громадськості, духовенство, а також обласна та міська влада. Вони у свою чергу пообіцяли чорнобильцям -  підтримку. Адже нині в області мешкають близько 25 тисяч людей, брали участь в ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС.
   Опісля урочистого покладання квітів герої попрямували до театру опери та балету. Там на них чекав святковий концерт, а також вручення нагород. Пам’ятною відзнакою нагородили і Дмитра Яковлевича. Військовий-хімік за спеціальністю, він прибув до Чорнобиля через декілька днів після катастрофи та пробув там аж 92 дні. Зізнається, наслідки відрядження, відчуває кожного дня.
   Герої зі сльозами на очах згадували страшні події давнини. Та раділи з того, що їхні подвиги пам’ятають. Адже за спокій та життя майбутніх поколінь, вони сплатили своїм здоров’ям.