понеділок, 3 серпня 2015 р.

Вісімдесят п’ять років цим елітним військам, а ось українським, так званим високо мобільним – вже двадцять три. ( відео )

Сергій розповідає, цього року у дніпропетровську багато нових облич.
Юрій не гість, а скоріше сусід дніпропетровських десантників. Приїхав з Запоріжжя і не з пустими руками. В них тримає гітару, а у серці пісні. До цього дня репертуар підбирав особливо старанно. Його пісні  про сьогодення, про життя, про те, що важким каменем лежить на душах багатьох українців.
Поки блакитні берети насолоджувалися концертом та спілкуванням - підростаюче покоління вже ділилося планами на майбутнє. Маленький Ярослав має багато знайомих серед десантників, тож у свої чотири зі покликанням вже визначився.
Мати Хлопчика ділиться, аби синочок виріс справжнім патріотом особливих зусиль не докладає. Він просто чує думку батьків, а вона досить однозначна.
Олег говорить, раціон десантника завжди був більш ситним ніж у будь-якого іншого солдата. Та сьогодні – все звично, як і на службі.
Цьогоріч, цей день вже не такий святковий, події на сході забрали на небо багатьох військових. Та ці люди вірять, справедливість переможе, а їхні товариші, що зараз боронять Україну повернуться додому живі та здорові.